Силікатна кислота H2SiO3 - сполука кремнію, назву якої утворено він латинської назви елемента Silicium. Силікатна кислота дуже слабка. Вона слабкіша навіть за карбонатну кислоту. Силікатну кислоту можна одержати дією будь-якої кислоти на розчини силікату калію або натрію, наприклад: Na2SiO3 + 2HCl = H2SiO3↓ + 2NaCl
При цьому вона виділяється у вигляді білого драглистого осаду, який містить значну кількість води. У воді H2SiO3 нерозчинна, але у подрібненому стані має властивість утворювати колоїдний розчин. При нагріванні силікатна кислота поступово зневоднюється, а при прожарюванні повністю втрачає воду і перетворюється на силікатний ангідрид SiO2.
Взагалі силікатних кислот існує багато. Їх формули заведено записувати як сполуки силікатного ангідриду з водою, зв'язуючи формули крапкою. Наприклад, формулу метасилікатної кислоти H2SiO3 записують так: SiO2 • H2O. Формулу ортосилікатної кислоти H2SiO4 записують: SiO2 • 2H2O.
Крім мета- і ортосилікатної кислоти існує багато так званих полісилікатних кислот, в молекулах яких міститься більше одної молекули силікатного ангідриду. Їх позначають такою загальною формулою: (SiO2)n • (H2O)m. Наприклад, H2Si2O5, або 2SiO2•H2O; H4Si3O8, або 3SiO2•2H2O; H2Si4O9, або 4SiO2•H2O
Солі силікатної кислоти називають силікатами, а полісилікатних - полісилікатами. Їх зазвичай зображують формулами окремих оксидів, що входять до складу полісилікату, зв'язуючи формули оксидів крапками в єдину формулу полісилікату: олівін - MgO•FeO•SiO2.